Автори:
Іванищук Андрій Анатолійович – доктор юридичних наук, професор, директор Приватної установи «Науково-дослідний інститут морського і космічного права» (м. Київ, Україна).
Підберезних Іван Євгенович – кандидат юридичних наук.
Сердюк Євген Володимирович – кандидат юридичних наук.
Джерело публікації:
Юридичний науковий електронний журнал, 2025, № 7, с. 331–336.
DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2025-7/75
Безпека та екологічність перевезень — основа сучасного транспортного розвитку
У статті Іванищука А. А., Підберезних І. Є. та Сердюка Є. В. здійснено комплексний науковий аналіз принципів, які мають лежати в основі державної політики у сфері вантажних перевезень.
Автори наголошують: безпека і екологічність транспорту — це не допоміжні категорії, а стратегічні пріоритети публічного адміністрування.
Науковці розглядають транспорт як складну систему, де поєднуються технічні, правові, екологічні й управлінські чинники. Тому безпека перевезень потребує не лише технічного контролю, а й узгоджених дій усіх суб’єктів публічної адміністрації — держави, бізнесу, органів місцевого самоврядування та громадських інституцій.
Ключові ідеї дослідження
- Безпека – це суспільна цінність.
Вона не може поступатися економічній доцільності. Законодавство має гарантувати, що життя і здоров’я людей є безумовним пріоритетом. - Екологічність як елемент правового обов’язку.
Перевізники та логістичні оператори повинні нести відповідальність за вплив своєї діяльності на навколишнє середовище.
Ідеться не лише про викиди, а й про поводження з відходами, шум, забруднення ґрунтів і води. - Превентивність замість реактивності.
Автори пропонують модель управління ризиками, що ґрунтується на попередженні аварій і надзвичайних ситуацій через системний моніторинг і цифрові технології. - Інтеграція з європейськими нормами.
Україна має запроваджувати директиви ЄС, міжнародні стандарти ISO та принципи екологічної відповідальності у сфері транспорту. Це шлях до безпечного і конкурентного ринку. - Партнерство держави й бізнесу.
Без взаємної координації безпеку забезпечити неможливо. У статті запропоновано механізми публічно-приватного партнерства для розвитку “зелених логістичних коридорів” і впровадження нових технологій безпеки.
Наукове та практичне значення
Дослідження має міжгалузевий характер — воно поєднує публічне адміністрування, екологічне право, транспортне право та економіку сталого розвитку.
Результати роботи можуть бути використані для:
- підготовки змін до законодавства про вантажні перевезення;
- формування Національної стратегії безпечного та екологічного транспорту;
- удосконалення контролю за дотриманням екологічних стандартів;
- навчальних програм у сфері публічного управління та транспортної політики.
Висновок
Публікація є вагомим кроком у формуванні нової парадигми публічного адміністрування транспортної безпеки в Україні.
Її автори нагадують: безпека на дорогах і екологічна відповідальність — не просто питання регулювання, це ознака цивілізованої держави.
Україна може й повинна стати прикладом модерного підходу до перевезень, де технології, право та свідомість громадян об’єднані однією метою — рухатись уперед без шкоди для життя і природи.
